Фольклорний гурт «Серпанок» – творчий колектив, що діє на кафедрі музикознавства та культурології. Його діяльність не обмежується виконавством, а сполучає в собі творчість і наукові пошуки. Гурт належить до науково-етнографічних або реконструкторських ансамблів, які досліджують та презентують традиційну народно-музичну культуру.

«Серпанок» створено понад 25 років тому, 15 із яких функціонує під крилом Сумського державного педагогічного університету імені А. Макаренка. Очільниця гурту – кандидатка мистецтвознавства, старша викладачка кафедри музикознавства та культурології Олена Гончаренко, музикознавиця, етномузикологиня, етноспівачка. Перейнявшись ідеєю вивчення й відтворення співочих традицій сільської автентики від відомого київського гурту "Древо"(керівник проф. Євген Єфремов), згодом ініціювала формування молодіжного фольклористичного середовища в м. Суми, центром якого став "Серпанок" – гурт міської молоді, яка прагне долучитися до споконвічних традицій народного музикування.

Основою діяльності колективу є дослідження народнопісенної культури північно-східних теренів України, зокрема Сумщини, де до наших днів збереглися екзотичні зразки східно-поліської обрядової архаїки, розкішна наддніпрянська багатоголосна лірика, багатство новіших слобідських традицій. Така яскрава й різнобарвна пісенна культура краю не залишає нікого байдужим, але, на жаль, швидко зникає. Наше завдання – відродити, зберегти й примножити її природню первозданну красу.

Характер звучання традиційного співу – яскравий, потужний, відкритий і водночас природний, – зовсім не схожий на звиклий для вуха академічний або естрадний вокал. Пісні, що виконує «Серпанок» не тиражовані у популярних збірках, навряд чи взагалі комусь доводилося раніше їх чути. Ці пісні, зібрані в процесі польової практики або розшукані у фольклорних архівах, намагаємося відтворювати у недоторканому вигляді, зі збереженням традиційної стилістики, діалектних особливостей, не вдаючись до аранжування, а лише до наукової реконструкції.

До репертуару колектив залучає зразки обрядового фольклору, звичайні пісні й танці, що були найзатребуванішими у побутовій культурі українського люду, які вони шліфували своїм мистецьким хистом і змогли втримати в традиції, не зважаючи на заборони й знецінення, витіснення їх з ужитку новим універсальним «зрадянщеним» стилем та репертуаром, нав’язаним офіційною культмасовою пропагандою. Зараз на порядок денний вийшли також пісні рекрутські, солдатські, козацькі, історичні, які знову стали як ніколи актуальними.

Важливе джерело репертуару – архівні аудіозаписи із регіональних фольклорних фондів, приватних колекцій. Серед найвагоміших – фоноархів Валентина й Валентини Дубравіних, корифеїв нашого інституту, які відіграли визначну роль у збереженні традиційної пісенної культури нашого краю. Відомий фольклорист і викладач В. В. Дубравін разом із дружиною В. Г. Дубравіною протягом 1960–80-х років здійснили сотні подорожей, згромадили величезний архів пісень і голосів виконавців минулих поколінь (понад 15 тисяч звукових пам’яток), переважно втрачених у живому середовищі. Зараз цей архів опрацьовується та вивчається на базі нашої кафедри. Величезна подяка й уклін дослідникам за цей неоціненний скарб!

Але живе спілкування нічим не заміниш! Осягнення й засвоєння старовинного репертуару, стилістики, артистичного й життєвого досвіду поколінь стає можливим завдяки контактам зі старенькими, але такими молодими душею сільськими співачками й співаками. Учасники гурту зустрічалися з ними під час експедицій, фестивалів, концертів традиційної музики. Фольклорно-етнографічний ансамбль «Комишанське надвечір’я» із захватом вітали слухачі у спільному концерті із «Серпанком», а потім разом із ними співали, грали, танцювали всі учасники акції. Інтерактивне спілкування – одна із привабливих сторін діяльності колективу: в університеті вже двічі проводились «Вечорниці» – душевні посиденьки із піснями й чаюванням, традиційними розвагами й танцями.

Виступи «Серпанка» вже звично стають прикрасою й родзинкою концертних та просвітницьких заходів, мистецьких акцій міста й області, колектив відомий в Україні та за її межами. Гурт систематично бере участь у всеукраїнських та міжнародних фестивалях, серед яких: «Покуть – 1996, 2012» у Харкові, "Світовид-2000", "Київська Русь-2004", "Країна мрій – 2004–2007", а також «Вечорниць» та «Українського весілля», організованих у рамках проекту «Країна мрій» (м. Київ), "Ростоки - 2005, 2006" (м. Івано-Франківськ, Кіровоград), «Золоте латаття – 2006» (Путивль), «Жниво – 2009, 2011, 2012, 2014» (Київ), «Грунівський січослав–2015» (с. Грунівка), «Культурні скарби Сіверщини - 2016» “(м. Батурин); «Organum – 2016» (Суми), "Ладовиці - 2016" (м. Хмельницький), «Балтика – 2014» (м. Вільнюс, Литва).

"Серпанок" – лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів: «Барви осені – 2010», «Червона рута – 2011, 2012», «Зірки Європи» (2020), «Зимова Фантазія» (2021), «Незламна Україна» (2022); володар гран-прі конкурсів "Пісенні візерунки - 2011", "На хвилях талантів. Мелодії моря" (2020).

Зараз «Серпанок» проходить школу спілкування в онлайні, навчаючись формувати мистецький продукт в інтернет-форматі.

За понад 25 років існування колективу до нього долучилися близько 75 учасників. Пройшовши у «Серпанку» своєрідне фольклористичне посвячення, школу автентичного виконавства, кращі з них продовжують дослідницьку діяльність у наукових та освітніх закладах Сум та Києва (лабораторія етномузикології НМАУ, «Музей Івана Гончара», СОНМЦКіМ тощо); вдосконалюють виконавську майстерність у інших фольклорних колективах («Гуртоправці», «Древо», «Божичі», «Бабський козачок», «Михайлове чудо», «Кралиця», «Стріла», «Толока»), стають наставниками талановитої молоді, їхніми провідниками до світу традиційної пісенної культури. Учасники гурту долучаються до різних мистецьких проєктів, у т.ч. й міжнародних (Ірина Данилейко та Галина Гончаренко знялися у складі співочої групи у фільмі українсько-французько-ісландської копродукції «Гірська жінка на війні», у просвітницькому фільмі «Весільний спадок»), створюють власні проєкти: студія «ЕГЕ-films» (Ірина Данилейко), гурт [О] (Оля Чернишова) тощо.

Такі підходи й можливості все більше приваблюють молодь, яка виявляє непідробний інтерес до народної музики, із задоволенням оволодіває способами традиційного музикування, знаходить натхнення у відкритості й щирості цієї культури, її мистецькій ексклюзивності й водночас доступності, захоплюється відшліфованим у віках репертуаром і накопиченою енергетикою, до якої можна долучитися через спів, гру, танець. Як відгук на цей запит в Україні й за кордоном проводяться численні майстер-класи, організовуються літні школи традиційного музичного виконавства. Керівниця гурту «Серпанок» Олена Гончаренко систематично проводить заняття з традиційного співу на міжнародних школах в Україні, Польщі, Литві. Студенти нашого інституту мають можливість відвідувати такі заняття протягом всього періоду навчання.

Отож чекаємо нових учасників! Разом з гуртом «Серпанок» ви зможете ближче познайомитись із творчим хистом своїх пращурів, перейняти їх мистецький досвід, осягнути історичний мистецький багаж нації і водночас бути в тренді сучасних тенденцій, розкрити свій власний потенціал, нарешті, просто отримувати задоволення від спільного музикування.

Детальніше ознайомитися з історією, мистецькими акціями, минулими й майбутніми подіями, фотоальбомами і відеозаписами гурту «Серпанок» можна ознайомитися на ФБ-сторінці колективу за посиланням https://www.facebook.com/serpanok.folk